СПЕЦИФІКА І ФУНКЦІЇ ЛАТИНОМОВНОГО ДИСКУРСУ У ПРОЗІ «БОЖЕВІЛЬНОГО ГРЕКА»ТОМАСА НЕША
DOI:
https://doi.org/10.17721/if.54.23.16Ключові слова:
латиномовний дискурс, Томас Неш, Овідій, “Нещасливий мандрівник”, “Пірс Безгрошовий”, сатирична поетикаАнотація
В с т у п. У статті розглянуто специфіку функціонування латиномовного дискурсу у творчості єлизаветинського письменника-сатирика Томаса Неша (1567-1601?). Роман “Нещасливий мандрівник” (1593)і памфлет “Пірс Безгрошовий” (1592)постали предметом дослідження у цій розвідці через те, що в них Неш найчастіше послуговується латиномовними сентенціями з «Любовних елегій» Овідія. Класична гуманітарна освіта у коледжі Сент-Джонс, щира зацікавленість античною літературою і культурою, відмінне знання латини викликали появу латиномовного наративу у його творах,і ці ж фактори допомогли визначити особливості його використання у сатиричних творах Т. Неша.
М е т о д и д о с л і д ж е н н я. Для визначення специфіки латиномовного дискурсу у двох творах Т. Неша використовувалися різні методи. Пріоритетними для літературно-критичного осмислення текстів були аналітичний, синтетичний і культурно-історичний методи. Для аналізу було обрано текстологічний, стилістичний, біографічний і інтерпретаційний методи дослідження.
Р е з у л ь т а т и. У статті підкреслюється, що улюбленим античним класиком Неша був Овідій, цитати з поетичних творів якого збагачують текстову тканину більшості творів англійського письменника. Їхнє застосування яскраво свідчить про ерудицію, енциклопедичність знань і невичерпну творчу енергію одного з найрозумніших з-поміж “university wits”. Однак, головною метою статті було встановлення ролі Овідієвих висловлювань у Нешевих творах.
В и с н о в к и. Аналіз декількох фрагментів із згаданих творів англійського автора дозволив зробити висновок про те, що латиномовні запозиченняпотрапляють у залежність від сатиричної стихії англомовного твору, внаслідок чого втрачають притаманний оригінальній версії емоційний і прагматичний смисли і починають функціонувати в якості інтенсифікаторів авторських сатиричних імперативів.
Посилання
Fedoriaka, L.D. (2023). Transformation of the Legend about Hero and Leander in the prose fiction “Lenten Stuff”: from K. Marlow’s romance to Th. Nashe’s burlesque. Proceedings of Ukrainian Scientific conference Literature as Semiotic Resource of Culture (XX Philological Readings in memory of N. S. Shreider), February 3-4, 2023 (pp. 87-91), The Oles Honchar National University of Dnipro [in Ukrainian].
Hutson, L. (1984). Thomas Nashe in Context. Clarenton Press.
Jusserand, J.J. (1966). The English Novel in in Time of Shakespeare. Benn, Barnes&Noble.
Lerner, L. (1989). Ovid and Elizabethans. Ovid Renewed. Cambridge: Cambridge University Press, pp. 121-135.
Nashe, Th. (1958). Pierce Penniless, His Supplication to the Devil. The Works of Thomas Nashe: in 5 vol. Basil Blackwell. Vol. 1, 3-111.
Nashe, Th. (1976). The Unfortunate Traveller. An Anthology of Elizabethan Prose Fiction (pp.207-360). Barnes&Noble, Oxford University Press.
Ossa-Richardson, A. (2017). Ovid and the Free Play with Signs in Thomas Nashe’s “The Unfortunate Traveller”. The Modern Language Review, 945-957.
Stern, T. (2017). Nashe and Satire. The Oxford History of the Novel in English (pp. 180-209). Оxford University Press.
The Three Parnassus Plays (1904) / Elizabethan Critical Essays: in 2 vol. Oxford University Press. Vol. 1, 385-412.
Torkut, N.M. (2000). Problems of Genesis and Structurization of the English Prose Genre System in the Late Renaissance (Small Epic Forms and Literature of “Fact”). Zaporizhzhia State University [in Ukrainian].
